Дмитрівська територіальна громада

4 червня у світі відзначають Міжнародний день невинних дітей - жертв агресії. В Україні  сьогодні вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії.

Шкода, але ця клята війна вже триває третій рік і торкнулася життя кожного маленького українця. Вона забрала їхнє дитинство, батьків, рідні домівки, і навіть, саме найдорожче - життя!  

Дмитрівська громада має свою історію трагедій, яка пов’язана з дітьми. Ми були свідками тих подій, коли на початку повномаштабного вторгнення рф в Україну люди  намагалася виїхати з окупованої території навколишніх сіл по Житомирській трасі. Російські вояки обстрілювали цивільні авто, в яких були родини з дітьми. Вони намагалися виїхати із зони бойових дій. Цей страшний відрізок дороги пізніше назвуть «Трасою смерті». Після деокупації в Дмитрівку стягнули більше ніж пів сотні розстріляних, потрощених машин,  якими намагалися вивезти дітей. На асфальті та узбіччі ділянки автошляху М-06 Київ-Чоп, яка знаходиться між селами Мила-Мрія, знайдено обвуглені тіла, достовірно невідомо чи були серед них і діти. Нелюди навмисно спалювали тіла, щоб приховати сліди своїх злочинів. Дякуючи Богу, деяким дітям пощастило все таки врятуватися, але вони зазнали численних поранень і травм, довго лікувалися, у декого ампутовані кінцівки рук, ніг. Психологічні травми, яких зазнали діти, залишаться з ними на все життя.

Я пам’ятаю, як 26 лютого 2022 року, на відрізку Житомирської траси Мила-Стоянка, рашисти розстріляли сім’ю. Чоловіку прострелили хребет, він довго повз по лісу, але не вижив. Маму з восьмирічною дитиною місцеві жителі доставили в Клініку Спіженка. Дівчинці прострелили кінцівку вище коліна. Головний лікар Олександр Калінчук, на той час працював в онкоцентрі. Він її прооперував, зупинив кровотечу, таким чином ногу вдалося  врятувати. При перевезенні мами з дитиною до лікарні міста Боярки, неподалік села Петрушки, машина знову попала під обстріл, але дивом їм вдалося залишитися живими.

рф - держава-терорист, безжалісно забирає життя у тих, хто навіть не встиг його сповна розпочати - дітей. Сотні маленьких українців могли б змінити цей світ, але їхнє життя відібрала війна. Кількість вбитих, поранених та викрадених дітей країною-агресором, на жаль, не є остаточною. З болем і сумом вшануємо пам’ять дітей, які загинули у війні. Вони були ні в чому не винні.

Вічна пам’ять та світла та маленьким янголам!

Пам'ятаємо. Не забудемо! Не пробачимо!

Дмитрівський сільський голова

Тарас ДІДИЧ

Фото з відкритих джерел