Дмитрівська територіальна громада

Продовжуємо розповіді про тих людей, які за покликом душі і серця готові 24/7 допомагати ближнім. Сьогодні ви дізнаєтеся більше інформації про родину Миколи Римарчука та його колег, які присвятили себе волонтерській справі, починаючи з 2014 року разом з ГО «Волонтери Васильківщини».

За дивним збігом обставин наше знайомство відбулося у той день, коли до Миколи Андрійовича завітав у гості військовослужбовець третьої окремої штурмової бригади ЗСУ із фронту. З Ігорем Завадським Микола Римарчук товаришує вже майже 20 років. Міцна чоловіча дружба зав’язалася на любові до рідної землі й продовжується по сьогоднішній день, адже вона базується на основі професіоналізму та почуттях патріотизму. Чоловіки, знавці сучасних технологій, плідно співпрацювали у питаннях з вирощування картоплі. Обидва аграрії, до війни Ігор займав посаду генерального директора селекційної компанії «Солана Україна», а Микола - дбайливий сільськогосподарник, який з 2003 працює директором ПСП «Амарант Агро», до цього працював у господарстві ПСП «Шпитьківське».

З початком повномасштабного вторгнення Ігор Завадський зі зброєю в руках захищає Україну, а Микола Римарчук тримає міцний тил на своєму робочому місці, разом з синами Андрієм та Богданом допомагає не тільки друзям, а й усім військовослужбовцям та колегам-волонтерам, усім хто потребує допомоги. Тепер у чоловіків нова спільна справа – знищувати російського ворога!

У перший день війни Микола Андрійович зібрав весь колектив і сказав, що фронт без тилу неможливий. Запитав, чи поїдуть люди в евакуацію, чи готові залишитися і працювати далі? Коли почув, що всі залишаються, то переконався в тому, що Перемога таки буде за нами! Юрій, рідний брат Миколи Андрійовича, планував приїхати в Шпитьки і вийти на роботу 24 лютого 2022 року, але доля розпорядилася по-іншому. У свої 56 років пішов добровольцем на війну. Микола Римарчук не перестає молиться за свого брата, товариша Ігоря та всіх бійців ЗСУ.

Згадуючи місяць окупації Київщини, Микола Андрійович з теплотою і вдячністю говорить про своїх односельців. Коли вже були розбиті торгівельні заклади, а інші не працювали, продуктів майже не було, працівники формували овочеві набори і роздавали всім, хто залишився на місці. Проблему з відсутністю хліба теж вирішили. Вночі мололи і просіювали пшеницю, а з отриманої муки вдень випікали хліб у чудо-пічках, які на підприємство приносили люди. Конвеєр на виживання працював цілодобово.

Після деокупації волонтерство набирало нових обертів. Усім, кому хотілося зробити свій внесок для допомоги фронту почали створювати волонтерські групи, осередки. Одна з таких «інтернаціональних» груп створилася на базі ПСП «Амарант Агро». Головним фінансовим донором цієї групи став Микола Римарчук. Його сини Андрій і Богдан почали займатися питаннями комунікації з військовими, логістикою, доставкою всього необхідного для передачі на фронт. Олександр Шевчук, із села Мила та Олександро Янчук з міста Ружин є незмінними водіями, які на початку війни ризикуючи життям щонеділі возили передачі військовослужбовцям. Ці мужні чоловіки знають дорогу на схід, як своїх п’ять пальців. За три роки подолано кілометри доріг, доставлено тони вантажів так необхідних захисникам і захисницям. Кирило Галка з села Личанка разом з Володимиром Гриценком із села Петрушки – професійні механіки, які ремонтують всі автомобілі для передачі їх на фронт, кількість відремонтованих їхніми руками машин – не злічити. Олег Щербина, з села Дмитрівки займається логістичними питаннями. Катерина Сівоздрав та волонтери із міста Ружин, підприємниця Ніна Прибуток, Тетяна Лебідь з села Колонщина, Жанна Керез із села Неграші, Тетяна Жилко з села Бузова, Володимир Півень, представник ГО «Волонтери Васильківщини», Іван Мельник із села Гореничі, Олексій Мешка (Моряк) із села Мила, члени Telegram групи «Милі сусіди», – ці люди допомагають донатами, продуктовими наборами, смаколиками та всім іншим, що передається на передову. Значну допомогу волонтери отримують від компанії «Чиста вода». Олександр Петренко, директор магазину будівельних матеріалів «РЕМОНТІ» у селі Мила, передає необхідні інструменти для ремонту автомобілів. Володимир Базаров, директор ТОВ «Досвід 2002», допомагає в закупівлі та ремонті автомобілів, передає метолоконструкції для потреб ЗСУ.

Активна співпраця цієї волонтерської групи ведеться з волонтерськими центрами села Мила «Милі бджілки», «Допоможемо разом, Шпитьки», «Невтомні ручки» - сіл Бузова, Гурівщина. Взаємодопомога дає свої ефективні результати, замовлення військових виконуються вчасно. Допомогу від волонтерів отримують: бригада НГУ «Азов», 3-тя окрема штурмова бригада, 72 окрема механізована бригада, 30 окрема механізована бригада, 60 окрема механізована бригада, бригада НГУ «Рубіж», 68 окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша, прикордонники комендатури "Шквал" 7, 9 прикордонний загін імені Січових Стрільців, 78-й окремий десантно-штурмовий полк «Герць» та багато інших бойових підрозділів. Отримані Подяки членами волонтерської групи села Шпитьки від керівництва військових бойових частин є доказом нелегкої волонтерської праці.

Необхідно зазначити, що за ініціативи цієї волонтерської групи, було засновано реабілітаційне відділення №3 КНП «КМДКТЛ» у місті Ворзель. У закладі проходять лікування та реабілітацію військовослужбовці ЗСУ.

Волонтери села Шпитьки скромні й дуже працьовиті люди, небагатослівні, але головне все ж вдалося з їхніх уст.

Тарас Дідич, Дмитрівський сільський голова, від імені жителів громади, від себе особисто вітає зі святом – Днем волонтера членів волонтерської групи села Шпитьки та всіх волонтерів громади!

Подякою виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради нагороджується Микола Римарчук за значну, вагому допомогу захисникам України та мешканцям Дмитрівської сільської територіальної громади.

Дякуємо за невтомну працю та потужний внесок у Перемогу!

Ми будемо й надалі продовжувати публікувати розповіді про волонтерів Дмитрівської громади на ФБ сторінці: https://www.facebook.com/Dtgromada, сайті https://dtg.gov.ua/

Наближаємо Перемогу разом!