Дмитрівська територіальна громада

Сьогодні минає 40 років з дня вибуху атомного реактора на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Ця трагедія стала найсуворішим іспитом в історії ядерної енергетики, залишила відкриту рану в екосистемі природи та в серцях мільйонів людей.

26 квітня 1986 року — день найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Під час експерименту на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталися два потужні вибухи. В атмосферу Землі вирвалася хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю та проникали у воду. Широкі проспекти Прип’яті та безмежні простори Полісся, залиті весняним сонцем того фатального дня, назавжди застигли в часі. Мирна тиша в одну мить перетворилася на зону відчуження, розділивши історію України та всього світу на «до» і «після». Люди ще не знали, що навколо вже панує невидима смерть. Сонце продовжувало гріти землю, яка в мить стала для багатьох чужою, а квітучі сади перетворилися на мовчазних свідків планетарного лиха. З того дня Чорнобильська зона стала зоною вічного болю…

Статистика Чорнобильської катастрофи:

• 500 тисяч людей передчасно пішли з життя через наслідки радіації (за оцінками незалежних експертів).

• 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі та прилеглих територій отримали значні дози опромінення в перші дні після аварії.

• 90 784 особи було евакуйовано з 81 населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

• Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії — вони боролися з вогнем та розчищали завали.

• 2293 українських міст і селищ із населенням близько 2,6 мільйона людей зазнали радіоактивного забруднення.

У ліквідаційних роботах брали участь й жителі Дмитрівської громади. Через опромінення багато з них втратили здоров'я, але ми завдячуємо тим, хто вижив у тому радіаційному пеклі і сьогодні залишається з нами.

Дмитрівська сільська рада щороку вшановує ліквідаторів, які ціною власного здоров’я та життя боролися з невидимим ворогом. Їхня мужність — це приклад справжнього подвигу, який не має терміну давності. Ми віддаємо шану тим, хто прийняв на себе перший удар ядерної стихії, та схиляємо голови перед світлою пам’яттю героїв, чиї життя обірвав мирний атом. Дякуємо нашим землякам за безцінний внесок у порятунок людства.

Наш обов’язок — берегти пам'ять про тих, хто приборкував атомну стихію, адже їхня жертовність врятувала світ від глобальної катастрофи.

Вічна пам’ять загиблим. Низький уклін живим героям-ліквідаторам!

Тарас ДІДИЧ

Дмитрівський сільський голова