Дмитрівська територіальна громада

Депутатський корпус, виконавчий комітет, колектив Дмитрівської сільської ради, жителі громади висловлюють щирі співчуття рідним і близьким з приводу передчасної трагічної загибелі Дмитрівського сільського голови Тараса Тарасовича Дідича.

Після ворожої атаки 28 серпня 2026 року Тарас Тарасович один із перших виїхав на місце масштабної пожежі складів у селі Мила, щоб бути поруч із людьми, скоординувати й організувати роботу з ліквідації наслідків та надати необхідну допомогу. На превеликий жаль, його життя трагічно обірвалося того страшного вечора. Непоправної втрати зазнала не тільки Дмитрівська громада, а й уся Київщина. Жорстока війна забрала життя керівника…Його внесок і авторитет виходили далеко за межі рідної громади.

Тарас Дідич народився 4 березня 1961 року в селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області. Після закінчення Серафинецької середньої школи у 1978 році вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1984 році, отримавши спеціальність інженера. З 1984 до 1986 року служив у лавах Збройних сил. З 1986 до 1994 року служив в органах внутрішніх справ на посадах дільничного інспектора та інспектора карного розшуку.

У 1994 році жителі вперше довірили Тарасу Тарасовичу долю села, обравши головою Дмитрівської сільської ради. За роки семи каденцій він пройшов разом з громадою нелегкий шлях від сільської ради до сучасної, спроможної та інноваційної Дмитрівської сільської територіальної громади. Його управлінський талант, стратегічне бачення, принциповість — стали фундаментом для багатьох проєктів, реалізованих у сфері інфраструктури, освіти й соціального захисту. Він не просто керував — він об’єднував людей, надихав на зміни та послідовно відстоював інтереси кожного жителя. Протягом 32 років його життя було нерозривно пов’язане з місцевим самоврядуванням та управлінням громадою. Тарас Тарасович — новатор, який завжди працював над втіленням нових, прогресивних ідей та інноваційних технологій, визначав стратегічні пріоритети із залученням інвестицій і плануванням розвитку території сіл громади.

Прагнення вивести територільну громаду на новий рівень дали вагомі результати, зокрема за останні шість років. Співпраця з міжнародними партнерами вийшла на якісно новий рівень. Уміле поєднання фундаментальних знань теорії з практикою, прийняття ефективних управлінських рішень з врахуванням загальнолюдських цінностей, інтересів суспільства та держави дозволили Тарасу Тарасовичу створити сильну, спроможну, незламну громаду. Завдяки наполегливості та залученню інвестицій Дмитрівська громада здобула статус однієї з найдинамічніших на Київщині, а відданість справі — досвід, далекоглядність і беззаперечний авторитет керівника, здобули глибоку повагу колег у різних регіонах України й за кордоном.

Тарас Дідич навіть у найважчі хвилини завжди був зі своїми односельцями. Починаючи з 24 лютого 2022 року, ця мужня людина допомагала громаді вистояти в період окупації, не залишаючи свій пост ні на хвилину. Не шкодуючи сил, він формував надійний тил, постійно надавав допомогу фронту. Після деокупації всі зусилля скеровував на відбудову громади, завжди намагаючись втілити в життя гасло: «Зробимо краще, ніж було!». До останнього подиху Тарас Тарасович віддано служив рідній землі й віддав життя, виконуючи свій обов'язок перед людьми.

За вагомий особистий внесок у розбудову місцевого самоврядування та багаторічне служіння громаді Тарас Тарасович був відзначений багатьма високими державними, регіональними та церковними нагородами:

• Орденами «За заслуги» III та II ступенів;

• Грамотою Верховної Ради України;

• Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня;

• Орденом Української Православної Церкви Преподобного Іллі Муромця ІІІ ступеня;

• Орденом Христа Спасителя;

• Почесним знаком «К. Д. Ушинський»;

• Званням «Почесний житель Києво-Святошинського району Київської області»;

• Чисельними відзнаками Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради, Бучанської районної ради та Київської обласної державної адміністрації.

Попри високу зайнятість та колосальну відповідальність на посаді, найвищою цінністю для Тараса Дідича залишалася міцна, любляча родина. Він був турботливим чоловіком, люблячим батьком та дідусем, який віддавав усе тепло свого серця рідним! Завжди знаходив у сім’ї затишок та надійну підтримку.

Оповита болем Дмитрівська громада втратила не просто керівника — вона втратила Лідера громади, надійний захист і велику щиру світлу душу!

Проведення церемонії прощання (31.08.2026 року):

• 10:00 —біля будинку, де проживав спочилий;

• 11:00 —біля приміщення Дмитрівської сільської ради;

• 11:30 — Чин відспівування у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Дмитрівка;

• 12:30 — Поховання на кладовищі села Дмитрівка.

Нехай Всевишній прийме душу Тараса Тарасовича у Царстві Небесному. Рідним і близьким нехай Господь дасть сили перенести цю тяжку, непоправну втрату.

Схиляємо голови у глибокій скорботі. Вічна пам’ять, честь і вічний спокій Герою воєнного сьогодення!