Дмитрівська територіальна громада

Дмитрівська сільська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус, сільський голова Тарас Дідич висловлюють щирі співчуття рідним та близьким з приводу передчасної, трагічної смерті жителя села Личанка, військовослужбовця Романа Журавля.

Воїн загинув 7 березня 2024 року, отримавши поранення несумісне з життям, під час виконання бойового завдання, внаслідок безпосереднього зіткнення з противником, захищаючи рідну землю, поблизу населеного пункту Синьківка, Куп’янського району, Харківської області.

Народився Роман 20 листопада 1974 року в селі Дем’янівка, Семенівського району, Полтавської області. У 1976 році родина переїхала до Личанки. Тут пройшло його дитинство, юні роки. Навчався у Шпитьківській загальноосвітній школі. Продовжив здобувати освіту у професійно-технічному навчальному закладі. Пішов працювати, одружився в 1996 році. В сім'ї народилося двоє синів, яким батько змалечку прищеплював любов до України, виховував справжніми козаками. Захоплення садівництвом допомогло відкрити власний невеличкий бізнес з продажу хвойних рослин і квітів. Свою любов до озеленення успішний підприємець реалізовував у власному селі, намагався зробити його чепурнішим та зеленішим. Роман доклав зусиль, щоб рідна Личанка мала привабливий вигляд. Без активної участі родини Журавлів у селі не обходилася жодна толока з благоустрою.

З самого початку повномасштабної  військової агресії рф в Україні Роман Миколайович вступив до лав Дмитрівської територіальної оборони разом зі старшим сином Дмитром, обороняв Личанку. 05.12.2023 року був призваний до лав ЗСУ. Молодший сержант 42 окремого мотопіхотного батальйону 57 мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка мужньо воював з російськими окупантами за територіальну цілісність України. Особовий склад бойового підрозділу поважав бійця з позивним «Баштан» за відвагу і героїзм, стрілець-снайпер 2 механізованого відділення користувався авторитетом і повагою для своїх побратимів.

Війна забрала життя захисника вірного військовій присязі, якому в листопаді мало б виповнитися лише 50 років. Не судилося Роману Миколайовичу одружити синів-красенів, не довелося бавити онуків. Клята війна  безжалісно забрала найдорожче – життя!

Життєлюб, завжди усміхнений, з вродженим почуттям гумору, товариський, готовий прийти на допомогу – саме таким пам’ятають воїна рідні та близькі.

У невимовній скорботі залишилася мати Світлана Єгорівна, дружина Наталія, сини Дмитро й Максим, сестра Інна, брат Валерій, племінники й племінниці, друзі, побратими, односельці, які добре знали та поважали Романа.

Зустріти живим коридором та провести в останню путь Героя, який віддав своє життя за наше майбутнє, захищаючи рідну землю, жителі Дмитрівської громади матимуть змогу 16 березня 2024 року, об 11:00 біля будинку, де мешкав Роман Миколайович.

Відспівування спочилого проходитиме у храмі села Личанка об 12:00. Поховають Романа Журавля на кладовищі рідного села.

Спочивай з миром, Герою! Вічна Слава тобі у віках!